Оновлена постійна експозиція «Українське мистецтво ХХ ст.», розгорнена в історичному музейному комплексі Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, що на вул. М.Драгоманова, 42, є продовженням експозиції українського мистецтва ХІІ – ХІХ ст., яка знаходиться у головній будівлі музею (просп. Свободи, 20). Представлені твори презентують розвиток української художньої культури у руслі основних стилів та напрямків світового мистецтва ХХ століття.

1911 року для потреб Церковного музею (1905) засновник і меценат музею митрополит Андрей Шептицький придбав віллу професора львівського університету Еміля Дуніковського, що на вул. М. Мохнацького, 42 (сучасна назва – М. Драгоманова) (1896–1898, архітектор – Владислав Рауш). В подальшому ця будівля стала головним осідком Національного музею у Львові (назва інституції з 1911 р.). Саме тут 13 грудня 1913 року відбулось святкове відкриття першої експозиції Національного музею у Львові, під час якого Андрей Шептицький урочистим актом проголосив дарування музею українському народові. У 1930-1935 рр. здійснено добудову бічного крила музею: за проектом львівського архітектора й інженера Олександра Пежанського звели двоповерхову споруду у стилі функціоналізму.

Від початків роботу з організації музею і комплектування збірок очолив Іларіон Свєнціцький (1876 – 1956), у майбутньому – відомий учений у галузях історії, славістики, мистецтвознавства, музеології, довголітній директор інституції (1905 – 1952).

Експозиція «Українське мистецтво ХХ ст.» представляє становлення національного образотворчого мистецтва епохи модернізму у широкому спектрі художніх течій і явищ, відтворює процес інтеграції українського мистецтва в західноєвропейський культурний простір, а також відображає культурно-мистецькі процеси 1940 –1970-х рр., що розвивались поза рамками нормативної естетики соцреалізму.